Що ми знаємо про людину, яка повертається з війни?

За мужнім обличчям, нагородами та військовою формою ховається мовчазна тінь іншого життя — життя, де кожна хвилина була випробуванням, а кожен крок міг стати останнім. Після повернення з фронту починається нова, не менш важка боротьба — адаптація до мирного життя. У цій тиші кожен ветеран стикається з викликами, які неможливо побачити неозброєним оком: стрес, душевні травми, фізичні наслідки бойових дій, а часто і байдужість або нерозуміння з боку суспільства. Більшість з них відчуває, що світ, який вони покинули, відрізняється від того, в який вони повернулися.

Богдан, ветеран з 41-річним життєвим досвідом, пройшов через АТО в 2015-2016 роках і був мобілізований у 2022-му. Після поранення він повернувся додому, де зустрівся з безліччю нових труднощів. «Бюрократія стала моїм новим ворогом», - зізнається він. Постійні вимоги до надання документів, довідок, підтвердження групи інвалідності стали щоденною боротьбою.

Інша ветеранка, Карина, яка добровільно пішла на фронт у свої 23 роки, зізнається, що найважчим було повернутися до світу, де все виглядає по-іншому.  «Дуже важко бачити два різні світи», - каже вона. Для неї цивільне життя стало випробуванням, де минуле і теперішнє постійно перетинаються, створюючи глибокий емоційний розрив.

Зіткнувшись із труднощами, ветерани часто відчувають себе забутими. Медична допомога, яку вони отримують, далеко не завжди відповідає їхнім потребам. Богдан розповідає про труднощі з проходженням МСЕК та підтвердженням інвалідності. Карина зазначає, що інколи медичний персонал може бути недостатньо чуйним до пацієнтів, що лише підсилює їхнє відчуття ізольованості.

Шлях адаптації військових до мирного життя є складним, і часто розпочинається з дверей лікарні. Але що відбувається, коли медичний працівник, якому належить лікувати рани війни, не розуміє особливостей досвіду ветеранів? Спілкування з таким пацієнтом часто ускладнюється, а звичайні слова можуть стати тригером і призвести до конфлікту.

Глибоко розуміючи потреби як пацієнтів, так і лікарів, а також провівши попереднє дослідження ZDOROVI створили проєкт «Лікар & Ветеран» — ініціатива, яка не тільки відкриває нові горизонти знань в комунікації для лікарів, але й показує, як важливо розуміти не тільки тіло, а й душу тих, хто бачив війну.  У цьому сенсі навчальний тренінг «Лікар & Ветеран» — це місток, що допомагає лікарям коректно висловити справжню підтримку та розуміння ветеранам. Навчальна програма, створена спеціально для того, щоб дати медичним працівникам інструменти для спілкування з ветеранами, військовослужбовцями та їхніми родинами.

‍

«У нашій країні війна залишила на серцях багатьох незгладимий слід, перетворивши нас на «країну ветеранів». Чи не найбільший виклик полягає в тому, щоб наші бійці відчули: їхні зусилля не залишилися марними, і що їхня роль у суспільстві не обмежується війною. Проєкт ZDOROVI працює над цим завданням, даючи можливість лікарям — знайти підходи, які забезпечать максимальний ефект у роботі з цими непростими пацієнтами», - зазначає засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова.

‍

Емпатія та професіоналізм: головні поради від експерток

«Бути терплячими, не нав'язуватися, не жаліти, а допомагати« — такою є головна порада наших експерток Ірини Пашкевич та Тетяни Кузьменко для медиків, що працюють з ветеранами. Вони зазначають, що важливо не лише вміти лікувати, а й чути, давати простір для вираження болю, а не пригнічувати його, будучи готовими до різних емоційних станів своїх пацієнтів.

Програма побудована так, щоб кожен лікар міг глибше зрозуміти емоційний світ ветерана. Лікарі вчаться, як уникати кліше у спілкуванні, як підтримати пацієнта без зайвих питань та поважати його історію, навіть якщо та історія важка й болюча. Ольга Степанівна, лікарка-анастезіолог із 23-річним стажем, стала однієї із учасників тренінгу. Вона говорить: «Це був для мене новий досвід — слухати про реальні проблеми ветеранів. Такі знання неможливо отримати з підручників».

Завдяки проєкту, медики отримують не тільки факти, але й практичні поради: як правильно вибудовувати діалог, як зчитувати сигнали, які іноді виражаються в мовчанні, та як допомогти тому, хто не завжди готовий говорити про свій біль.

‍

Зустріч очі в очі

Для лікарів кожна зустріч із ветераном — це особливий досвід. Вікторія Вікторівна, яка має понад 30 років досвіду в галузі організації та управління охороною здоров'я, ділиться своїми спостереженнями: «Ветерани — досить специфічна категорія. Потрібно мати особливий підхід до кожного пацієнта, бути терплячими і розуміючими». Вона також додає: «Працюючи з ветеранами, ти розумієш, що важливо не лише знати медичні протоколи, а й вміти слухати, бачити за діагнозом людину».

Лікарі, які вже пройшли курс, зазначають, що проєкт «Лікар & Ветеран» змусив їх інакше подивитися на свою роботу. «Завдяки цьому навчанню я зрозуміла, наскільки важливо правильно вибудувати діалог із ветераном. Я побачила, як слова можуть лікувати не менше за медичні препарати» - підкреслює одна із учасниць навчання, офтальмологиня, Анастасія Віталіївна.

Ольга Степанівна, анестезіологиня із Дніпра, розповідає, як вона зрозуміла важливість цього проєкту, коли стикнулася з гострою потребою надання допомоги ветеранам у її лікарні. Вона зазначає, що проєкт став для неї не лише джерелом професійного зростання, але й глибоким емоційним досвідом, який назавжди змінив її погляд на роботу з пацієнтами.

Спільні розмови, маленькі, але такі потрібні людські жести створюють особливу атмосферу. Лікарі діляться, що вони не просто лікують рани, а допомагають ветеранам знайти спокій, віру та силу. Тетяна Василівна, терапевтка з 27-річним стажем, поділилася, що після участі в проєкті вона почала використовувати нові інструменти для спілкування з ветеранами, які допомагають знизити рівень їхнього стресу під час візиту до лікарні. Наприклад, у випадках емоційної нестабільності пацієнтів вона застосовує підхід, що включає перші кроки для «заземлення»: звертається з питанням «Перепрошую, як я можу до вас звертатися?» або запевняє, що «уважно слухає» і дає можливість виговоритися. Водночас, спокійно реагуючи на емоції пацієнта, лікарка пропонує разом знайти вихід із ситуації. Якщо емоційний стан не стабілізується, вона використовує більш конструктивний підхід і може запитати: «(Ім’я), наш діалог зараз не конструктивний. Що мені потрібно зробити, щоб наш діалог був продуктивний?».

Лікарі розповідають, як почали інакше сприймати поняття «емпатії». Ольга Василівна, лікарка-ортопед, згадує, як після зустрічі з ветераном, що втрачав надію через численні поранення, змогла дати йому не просто рецепт, а розраду. «Це був мій найбільший успіх, бо я змогла допомогти не лише фізично, а й морально. Людина не боялася звернутися за допомогою, не боялася розповісти про свої проблеми», — ділиться лікарка.

На думку учасників програми, така ініціатива має глибоке соціальне значення. Це не просто підтримка ветеранів, а процес адаптації всього суспільства до нових реалій. Це нагадування про те, що країна має брати відповідальність за тих, хто її захищає, і допомагати їм знайти нове місце у мирному житті.

Проєкт «Лікар & Ветеран» — це шанс зробити Україну сильнішою не тільки через міць армії, але й через нашу здатність підтримати тих, хто, повертаючись з війни, прагне знову відчути себе частиною суспільства.

Ми повинні пам'ятати, що наші ветерани заслуговують на більше, ніж просто медичну допомогу. Вони заслуговують на нашу підтримку, нашу увагу і наше розуміння. І саме завдяки таким проєктам, як «Лікар & Ветеран», ми можемо зробити крок назустріч створенню суспільства, де кожен, хто пожертвував заради нас, не залишиться без уваги і допомоги.