У хірургічному відділенні обласної лікарні тихо лише кілька хвилин перед зміною. Потім – гул моніторів, дзвінки, кроки, голоси. За цими звуками не видно виснаження, що накопичується місяцями. Олена – медична сестра, яка повернулася у професію під час повномасштабної війни. Колись вона пішла з медицини – через втому, маленьку зарплату, бажання стабільності. Повернулася, бо зрозуміла: її руки зараз потрібні. Але робота в операційній під обстрілами, чергування без вихідних і тривога за чоловіка на фронті залишили відчуття, що сили просто закінчились.

Саме таких людей і шукав проєкт «Лікар. Перезавантаження», який реалізували ZDOROVI за підтримки Americares. Не щоб «підбадьорити», а щоб дати простір для перепочинку.

Коли допомагати іншим стає боляче

У Сумській, Чернігівській та Житомирській областях команда психологинь, які працювали в межах проєкту «Лікар. Перезавантаження» провела  120 індивідуальних консультацій та 72 групові сесії з медиками. Їхні історії подібні: страх не впоратися, провина за пацієнтів, роздратування, яке з’являється там, де колись була емпатія. Дослідження, проведене в межах проєкту, показало – понад дві третини медичних працівників мають ознаки професійного вигорання, а майже кожен другий перебуває у стані хронічної тривоги.

Психологині відзначають: тривожність медиків у прикордонних регіонах значно вища, ніж у середньому по країні. Після масованих обстрілів емоційні реакції персоналу стають схожими на симптоми посттравматичного розладу – люди працюють на автопілоті, не усвідомлюючи власного виснаження.  Саме тому робота з ними починалася не з тестів чи діагнозів, а з найпростішого – навчити помічати себе.

Тиша, яку вони не дозволяли собі чути

Групові заняття «Лікар. Перезавантаження» тривали кілька годин. Це були не лекції, а вправи, які допомагали вийти з режиму постійної напруги: усвідомлене дихання, фокус на тілесних відчуттях, короткі практики відновлення між чергуваннями.  Поступово медики починали говорити – про втому, безсоння, сльози після зміни. Про те, що відчувати біль пацієнта вже не можуть, і це лякає найбільше.

Учасники відзначали, що після кількох зустрічей почали спати краще, менше реагували на тригери, навчилися розпізнавати момент, коли потрібно зробити паузу. Стан учасників покращився в середньому на 56% після групових і на 59% після індивідуальних сесій. Для декого це означало повернення контролю над життям.

Синдром всесильності, який виявився пасткою

Психологи кажуть, що українські медики часто мають «синдром відповідальності» – переконання, що вони мають витримати будь-що, бо на кону життя пацієнтів. Ця установка довго допомагала триматися, але під час війни перетворилася на пастку.

‍

«Лікарі не дозволяють собі відпочинку. Вони відчувають провину, якщо просто сідають попити кави. А потім не помічають, як згорають», – пояснює Ірина Пивоварчик, одна з фахівчинь проєкту.

‍

Саме тому частиною «перезавантаження» стало переосмислення цього переконання: турбота про себе – не егоїзм, а професійний обов’язок.

Змінюється не лише стан, а й культура

Після завершення сесій у лікарнях почали з’являтися «куточки відновлення» – місця, де можна на кілька хвилин побути в тиші. Команди розробляють власні міні-практики відновлення, проводять короткі зустрічі-рефлексії після важких змін.  У деяких закладах керівництво включило теми емоційної стійкості до планових навчань.  

З підсумками програми в квітні-вересні:

- 866 медиків отримали групову підтримку;

- ще 600 осіб пройшли онлайн-курс «Перша психологічна допомога для медиків»;

- після завершення навчань понад 80 % учасників заявили, що продовжуватимуть використовувати отримані техніки саморегуляції.

Тобто «Лікар. Перезавантаження» став не просто серією тренінгів, а поштовхом до зміни культури спілкування в медичному середовищі. За відгуками, учасники хочуть брати участь у таких програмах знову – бо бачать результат і відчувають реальну потребу в подібній підтримці.

Бути живими, щоб рятувати життя

Проєкт «Лікар. Перезавантаження» завершився, але історії його учасників ще тривають. Програма ментальної підтримки масштабовується на інші регіони та команди медиків. Олена знову виходить на зміну. Їй так само важко, але тепер вона знає, коли потрібно зробити паузу й видихнути.  І, можливо, саме ця здатність дихати – найважливіший навик для тих, хто тримає країну на плаву.

Довідка: Проєкт «Лікар. Перезавантаження» реалізований БФ «ZDOROVI» за підтримки Americares у Сумській, Чернігівській та Житомирській областях. Мета – профілактика професійного вигорання та розвиток культури психологічної підтримки серед медиків.

‍

‍