12 листопада за ініціативи ZDOROVI відбувся онлайн-воркшоп «Лідерські компетентності керівної ланки медичного закладу: практична модель розвитку управлінської спроможності». Зустріч об'єднала учасників, зацікавлених у розвитку управлінських навичок, самооцінюванні та пошуку практичних рішень для роботи з командами медичних закладів.
Спікером став Павло Худ — заступник декана факультету суспільних наук Українського католицького університету, викладач УКУ та Центру лідерства з лідерства й комунікацій.

Дев'ять напрямів розвитку управлінських навичок
Однією з центральних частин воркшопу стала презентація авторського інструменту Павла Худа — «Колеса лідерських компетентностей» (Leadership Competence Wheel), який спікер уперше представив публічно саме під час зустрічі, організованої ZDOROVI.
Особливість інструменту полягає в можливості оцінити власні управлінські навички за конкретними поведінковими показниками. Замість загальних суджень про те, наскільки людина є хорошим керівником, він пропонує визначити, як часто певні лідерські компетентності проявляються в її щоденній роботі.
Учасники проаналізували дев'ять напрямів: особисту ефективність, емоційний інтелект, ефективну комунікацію, міжособистісну взаємодію, управління конфліктами, орієнтацію на потреби зацікавлених сторін, презентаційні навички, управління змінами та розвиток інших.
Для самооцінювання використовували 27 тверджень, присвячених конкретним управлінським діям. Учасники оцінювали власну практику за останні чотири-шість тижнів, після чого система автоматично формувала індивідуальний профіль компетентностей.
Такий підхід дозволяє не лише побачити сильні сторони й зони розвитку, а й замислитися над тим, як управлінські навички проявляються у щоденній роботі. Адже теоретичні знання про делегування, комунікацію чи управління конфліктами не завжди означають, що керівник ефективно застосовує їх на практиці.

Делегування, емоційний інтелект і складні розмови: що побачили учасники
Під час обговорення результатів самооцінювання учасники ділилися спостереженнями щодо власних управлінських звичок.
Однією з найбільш обговорюваних тем стало делегування. Учасниці зазначали, що іноді беруть на себе більше завдань, оскільки виконати роботу самостійно здається швидшим і надійнішим рішенням, ніж передати її іншій людині.
«Якщо ви хочете зробити швидко, зробіть самі. Якщо хочете, щоб якісь практики були системними, робіть разом з командою», — зауважив Павло Худ.
Спікер пояснив, що звичка виконувати все самостійно може призводити до надмірного навантаження на керівника та стримувати розвиток самостійності команди.
Водночас він наголосив на особливостях роботи медичних закладів, де від управлінських рішень нерідко залежать безпека та життя пацієнтів. Тому починати делегування варто з рутинних завдань, які можна передавати іншим працівникам без ризику для якості медичної допомоги.
Не менш важливим напрямом обговорення став емоційний інтелект.
«Ця форма змусила мене замислитися над тим, на що я раніше не звертала уваги. Я добре помічаю емоції інших людей, але не завжди відразу думаю про власні», — поділилася Валентина Дука, керівниця відділу стратегічного розвитку, управління якістю та комунікації КНП ЦПМСД «Ювілейний» Рівненської міської ради.
Ще одна учасниця поділилася досвідом ведення рефлексивного щоденника. Вона використовує його для аналізу власних реакцій, робочих ситуацій і комунікації з колегами, зокрема для розвитку терпеливості та навичок активного слухання.
Такі приклади показали, що розвиток лідерських компетентностей починається з усвідомлення власних управлінських звичок і готовності поступово їх змінювати.
Які компетентності розвивати насамперед?
Окрему увагу приділили питанню, чи варто керівникам передусім працювати над слабкими сторонами, чи доцільніше посилювати вже розвинені навички.
Спираючись на підхід дослідників лідерства Джона Зенгера та Джозефа Фолкмана, Павло Худ пояснив, що найнижчий результат самооцінювання не обов'язково має визначати пріоритет професійного розвитку.
«Рекомендація автора дуже проста: поставте собі запитання, які компетенції вам потрібні зараз, щоб ваша команда досягала результату», — пояснив спікер, звертаючись до підходу Зенгера та Фолкмана.
Важливіше зрозуміти, якого результату прагне досягти команда та які саме компетентності допоможуть його забезпечити. Залежно від завдання це можуть бути як сильні сторони керівника, так і навички, які поки проявляються рідше. Винятком є критичні слабкості, що суттєво впливають на ефективність роботи та потребують першочергової уваги.
Такий підхід передбачає розвиток не всіх компетентностей одночасно, а передусім тих, які мають найбільше значення для актуальних завдань медичного закладу.
Практичні інструменти для подальшого розвитку
Щоб учасники могли продовжити роботу після воркшопу, спікер представив добірку професійної літератури з лідерства, управління часом, комунікації та емоційного інтелекту. Зокрема, рекомендував книжки «Есенціалізм», «Складні розмови», «Емоційна гнучкість» та дослідження лідерства Джона Зенгера і Джозефа Фолкмана.
Окремим інструментом став розроблений спікером асистент на основі штучного інтелекту, який допомагає працювати з результатами самооцінювання та формувати індивідуальний план розвитку на 30 днів.
Асистент працює у форматі діалогу: через уточнювальні запитання допомагає визначити актуальне управлінське завдання, обрати компетентності для розвитку та сформулювати конкретні дії, які можна застосовувати у щоденній роботі.
Учасники отримали доступ до навчальних матеріалів та інструментів для самостійного використання, а також бали безперервного професійного розвитку (БПР) .
Лідерство починається з ініціативи
Під час воркшопу Павло Худ неодноразово наголошував, що лідерство не обмежується формальною управлінською посадою. Воно проявляється у здатності бачити проблеми, брати ініціативу та знаходити рішення навіть у складних обставинах.
«Лідерство — це про те, щоб пропонувати рішення навіть в ситуаціях, коли, здавалося б, є безвихідь», — зазначив Павло Худ.
Саме ця думка стала одним із наскрізних меседжів зустрічі. Розвиток управлінської спроможності починається не з прагнення до ідеальних результатів самооцінювання, а з усвідомлення власних управлінських звичок і готовності змінювати щоденні практики.
Отримані під час воркшопу інструменти допоможуть керівникам медичних закладів продовжити цю роботу самостійно — визначати пріоритети розвитку, посилювати команди та впроваджувати зміни, що відповідають реальним потребам їхніх закладів.
Поширити цю публікацію







