Епідеміологи, клініцисти та менеджмент медичних закладів обговорити одну з найгостріших загроз сучасної медицини – антимікробну резистентність (АМР).
Учасники отримали можливість почути досвід Швеції, країни, яка вже багато років вибудовує системний підхід до стримування резистентності через поєднання інфекційного контролю, раціонального використання антибіотиків та стратегічного планування на національному рівні.
Однією з головних спікерок стала Бірґітта Лютсі – лікарка-епідеміологиня та доцентка Karolinska Institutet, яка розкрила критичний зв’язок між інфекційним контролем (IPC) та антимікробною резистентністю. Вона наголосила, що більшість інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, спричинені саме резистентними бактеріями. Це означає, що кожен новий випадок внутрішньолікарняної інфекції автоматично збільшує потребу в антибіотиках і посилює тиск на систему. Бірґітта Лютсі нагадала, що в Європі тягар інфекцій, викликаних резистентними бактеріями, уже дорівнює сукупному впливу грипу, туберкульозу та ВІЛ/СНІДу – понад 670 тисяч інфекцій та понад 33 тисячі смертей щороку.
На основі реального випадку зі Швеції вона продемонструвала, як недотримання базових правил IPC може призвести до масштабної кризи. Мова йшла про спалах ESBL-продукуючої Klebsiella pneumoniae в Упсальській університетській лікарні у 2005–2008 роках. Протягом чотирьох років там виявили 320 інфікованих пацієнтів, а лікарня була змушена витратити щонайменше 3 мільйони євро лише за один рік для контролю над спалахом. Аналіз показав, що причиною поширення було не середовище, не обладнання і не зовнішні джерела – а звичайне недотримання гігієни рук, відсутність дрес-коду, надмірне використання антибіотиків та хронічне переповнення медзакладу.
Щоб зупинити спалах, шведські фахівці впровадили комплекс дій: від обов’язкової гігієни рук та відмови від халатів і прикрас до навчання всіх категорій персоналу, включно з прибиральниками, студентами та навіть пацієнтами. Відтоді ситуація докорінно змінилася, а Швеція стала прикладом того, як дисципліна, менеджмент і стандарти можуть повністю зупинити поширення резистентних бактерій.
Другим спікером був Томас Тенґден – старший консультант з інфекційних хвороб та президент шведської національної програми Strama. Він представив широке й глибоке бачення проблеми АМР з клінічної та системної перспективи. Через демонстрацію реального клінічного випадку – 12-річного хлопчика з України, який після тяжкої опікової травми був інфікований одразу кількома мультирезистентними бактеріями, – Томас Тенґден показав, наскільки складними та небезпечними стають інфекції, проти яких майже не залишилося ефективних препаратів.
Він наголосив, що лікування резистентних інфекцій потребує повної персоналізації: точного вибору препарату, корекції дозування залежно від стану пацієнта, регулярного моніторингу концентрацій антибіотиків, використання швидкої діагностики та інтелектуальних алгоритмів прийняття рішень. У світі, де нових антибіотиків майже не з’являється, а старі втрачають ефективність, саме оптимізація використання вже доступних ліків стає критично важливою.
Томас Тенґден детально зупинився на шведській програмі Strama, яка є прикладом успішної національної стратегії протидії АМР. Strama розробляє клінічні рекомендації, аналізує дані щодо призначень антибіотиків, проводить навчання лікарів, забезпечує міжсекторальну координацію та допомагає закладам формувати локальні гайдлайни на основі реальних даних про резистентність. Робота Strama – одна з причин, чому Швеція багато років залишається серед країн із найнижчими рівнями призначення антибіотиків у Європі.