Але за сухими словами «вигорання» та «виснаження» стоять живі історії. Оксана (ім’я змінене з міркувань конфіденційності) – лікарка-реабілітолог. Її робота щодня пов’язана з людьми, які борються за відновлення після важких травм. Вона вчить їх знову ходити, відчувати тіло, повертатися до життя. Для своїх пацієнтів Оксана – приклад сили й надії.
Але вдома на неї чекає зовсім інший фронт. Чоловік із психічним розладом потребує постійного догляду. Двоє дітей мають хронічні захворювання, і жодної родинної підтримки поруч немає. Усе на її плечах – нескінченний список обов’язків і відповідальність, яка не дозволяє зупинитися навіть на мить.
Замість відпочинку після роботи – дієти й ліки, організація обстежень, контроль кожної дрібниці. Щоночі вона прокидається від тривоги: чи вистачить грошей на лікування, чи встигне здати аналізи, чи зможе дати дітям те, що їм потрібно. Постійне відчуття виснаження перетворюється на фон, у якому немає місця радості.
Оксана звикла допомагати іншим. Вона вміє слухати, заспокоювати й підтримувати своїх пацієнтів, але коли справа дійшла до неї самої – сил уже не залишилося. Симптоми професійного вигорання стали буденністю: втома, байдужість, роздратування, відчуття провини, що “робиш замало”, навіть коли робиш більше, ніж можливо.
Історія Оксани – не виняток, а радше віддзеркалення ситуації сотень українських медиків. Вони тримають систему охорони здоров’я, рятують життя, але часто забувають про власне.
Саме тому ми створили цей курс – щоб у лікарів і медсестер з’явився простий і доступний інструмент для турботи про себе. Бо медики теж мають право на відновлення, адже лише так вони можуть залишатися опорою для своїх пацієнтів.