Звіт охоплює перший квартал 2025 року та фокусується на оцінках керівників медичних закладів щодо ключових викликів, кадрових та інфраструктурних потреб, змін у пацієнтопотоці та стійкості медичної системи до кризових впливів.

У дослідженні взяли участь 132 управлінці закладів охорони здоров’я з усіх макрорегіонів України, включно з деокупованими територіями. Серед респондентів — директори, головні лікарі, завідувачі відділень, керівники медсестринства, що дозволило отримати комплексну картину функціонування системи на різних рівнях.

Метою дослідження є оцінка динаміки змін у галузі, рівня забезпеченості, ментального стану персоналу, безпеки, інклюзивності та якості взаємодії зі стейкхолдерами. Особливу увагу цього року приділено готовності закладів до надання медичної допомоги ветеранам та пацієнтам із вразливих груп.

Кадровий голод та психологічне виснаження: системна криза персоналу

Близько 91% керівників закладів визнають гострий дефіцит лікарів. У трійці найзатребуваніших спеціальностей — реабілітологи, анестезіологи та психологи. У порівнянні з 2024 роком зросла потреба в психотерапевтах, сімейних лікарях та фахівцях з УЗД. Це відображає як збільшення пацієнтів з бойовими травмами, так і фокус на реабілітації.

Паралельно зростає увага до ментального здоровʼя персоналу: 45% респондентів проходили профілактичні програми, ще 31% — зазначають участь колег. Найчастіше згадувались програми з профілактики вигорання, комунікації з пацієнтами у стресі та психологічної підтримки персоналу. Водночас системну оцінку ментального стану працівників проводять лише 14,6% закладів.

Попри наявність штатних психологів, у 23% закладів працівники не звертаються до них. Причини — страх осуду, переконання у власній здатності впоратися самостійно, сумніви в конфіденційності.

Хто пацієнт, що потребує більшого? Ветерани, ВПО та пацієнти з онкологією

Найбільш вимогливими та вразливими категоріями пацієнтів, за словами респондентів, є ветерани війни (49%), пацієнти з онкопатологією (45%) та внутрішньо переміщені особи (39%). Значна увага також приділяється людям з інвалідністю, пацієнтам з психічними порушеннями, дітям та людям похилого віку.

З огляду на зміну структури пацієнтів, медичні заклади дедалі частіше фіксують потребу у спеціалізованому навчанні для персоналу — зокрема щодо комунікації з ветеранами, ведення онкопацієнтів та роботи з пацієнтами з травмами війни.

‍

Фінансовий та технічний тиск: незабезпеченість зростає

Фінансові можливості медичних закладів залишаються вкрай обмеженими. Понад 72% респондентів повідомляють про нестачу фінансування, з яких майже половина — про критичний рівень. Найчастіше не вистачає коштів на:

- ремонт приміщень (81%);
- закупівлю медичного обладнання (79%);
- оплату праці персоналу (40%).

Лише 9% закладів вважають себе повністю забезпеченими медобладнанням. У фокусі потреб — діагностичне, лабораторне, хірургічне та реабілітаційне оснащення.

Інклюзія та доступність: більше половини закладів визнають потребу в інфраструктурних змінах

72% керівників медзакладів зазначили, що їхні установи потребують покращення інклюзивності та доступності. При цьому половина вважає, що персонал має лише часткові знання для роботи з пацієнтами з інвалідністю, а 86% бачать потребу у додатковому навчанні.

Результати вказують на потребу у комплексному підході: зміна фізичного простору має супроводжуватися трансформацією ставлення, комунікацій та сервісів.

Фандрейзинг і зовнішня підтримка: потенціал значний, але нереалізований

Попри активну участь міжнародних партнерів у підтримці медичної сфери, 42% медичних закладів досі ніколи не здійснювали фандрейзингову діяльність. Лише третина мають досвід співпраці з неурядовими організаціями у 2024 році.

Серед основних партнерів: USAID, UNICEF, ZDOROVI, Червоний Хрест та БО «100% життя». Водночас, після призупинення програм USAID на початку 2025 року, половина закладів повідомили про часткове ускладнення роботи, хоча повного згортання діяльності не зафіксовано.

Співпраця зі стейкхолдерами: місцева влада — ключовий партнер

63% респондентів зазначили, що медичні заклади залучають стейкхолдерів до ухвалення рішень. У фокусі — представники місцевої влади (85%) та громадські організації (62%). Значно рідше залучаються мешканці громад та бізнес (по 29%).

Основні формати взаємодії — листи-звернення, комунікація, участь у грантах, постачання обладнання. Це свідчить про початок формування горизонтальних моделей управління, проте вимагає подальшого розвитку та інституціоналізації.

Стратегічний погляд на післякризове відновлення

Дослідження «Барометр», започатковане ZDOROVI у 2023 році, є інструментом регулярного моніторингу системи охорони здоровʼя в умовах війни. Висновки сьомої хвилі підкреслюють: українська система охорони здоров’я потребує скоординованої міжсекторальної підтримки — як фінансової, так і експертної. Лише синергія держави, громадянського суспільства, міжнародних партнерів і самих медиків дозволить трансформувати кризу у точку зростання. Детальніше із результатами дослідження можна ознайомитися у звіті, за посиланням.

ZDOROVI виступають не лише ініціатором дослідження, а й активним гравцем у трансформації галузі — від верифікації потреб і закупівель до освітніх проєктів та поведінкових змін.  Із 2013 року організація впроваджує інноваційні освітні та аналітичні медичні проєкти спільно з UNICEF, USAID, GIZ, Global Giving, Відродження, а також у партнерстві з МОЗ, НСЗУ та Мінцифри.

Ознайомитися зі звітом можна за посиланням.